Тверезий погляд

Plachkov_2(Языком оригинала)

 

ПРОГНОЗ: Вино може стати вагомою складовою вітчизняного продовольчого експорту - докладніше у статті Урядового кур'єра в номері за 25 травня ц.р.


"Одещина має колосальний потенціал у виноробстві, але, на жаль, він реалізований не повністю", - каже Іван Плачков, колишній керівник області, міністр палива та енергетики, нині - власник виноробного підприємства "Колоніст", яке заснував 6 років тому у рідному селі Криничне Болградського району.
"Друзі з Німеччини, Франції, коли приїжджали в гості, - продовжує екс-очільник -винороб, - називали наш регіон справжнім раєм не лише для виноробства, а й загалом для розвитку сільського господарства". На одеських теренах винний рай видається особливо загубленим - особливо якщо говорити про виробництво на експорт. З кожним роком регіон реалізує за кордон дедалі менше алкогольних напоїв, хоч як дивно, зважаючи на зростання обсягів експорту продовольства з Одещини. Відтак на цей і наступні два роки Одеська облрада передбачила "Програму освоєння зовнішніх ринків виноробними підприємствами Одеської області", на реалізацію якої виділено із бюджету 900 тис. грн.


Річ у тому, що Одещина є національним лідером виробництва вина, маємо найбільші площі виноградників в Україні (понад 30 тис. га), зауважує голова Одеської облдержадміністрації Едуард Матвійчук. Та за реалізацією поступаємось Криму (другий регіон за валом виробництва). Основним покупцем кримського вина є Росія. Чому кажемо саме про неї? Бо на цю країну припадає левова частка усього винного експорту України - близько 87%.

Дехто полюбляє міцніше


Традиції споживання вина у нас та росіян схожі і походять зі спільного радянського минулого. "На жаль, п'ємо багато міцних напоїв, - каже директор Інституту виноградарства та виноробства ім. В. Таїрова В'ячеслав Власов. - В Україні людина споживає їх у середньому понад 15 літрів на рік, у Росії - 17".
Якщо відкинути таку дрібничку, що споживання міцних напоїв вище 10 л, на думку ВООЗ, призводить про деградації нації, така схильність позитивно впливає на кон'юнктуру ринку. Так уже склалося, що й у наших краях коли вино - то міцне. У радянські часи його питома вага сягала 80%. Кріплені та десертні вина нині становлять приблизно половину українського експорту в Росію. Тут догодити північному сусіду порівняно неважко - ще за радянською традицією під виробництво міцних вин "заточені" й більшість українських винзаводів. Те, що найбільш динамічним у Росії є ринок вина у картонній упаковці, теж навряд чи свідчить про якісь особливі гастрономічні забаганки росіян. І це не значить, що до Росії можна успішно продавати будь-яку рідину із градусом.
"Росія та інші країни колишнього Союзу, де ми реалізуємо свою продукцію, акцентують на якості, котра є основним показником доступу на ринок", - зауважує Сергій Ченуша, головний спеціаліст відділу розвитку садівництва, виноградарства та виноробства Мінагропроду.


Російський ринок вочевидь і надалі лишатиметься головним споживачем нашого вина. Претендувати на більш ніж 4% не доводиться. На ньому ж бо вистачає активних гравців - Франція, Молдова, Болгарія. Шанси потіснити їх невеликі. Ця обставина змушує українських виноробів шукати нові ринки збуту. Ще один аргумент на користь диверсифікації, як вважає Одеська облрада, - нестабільність російського ринку, адже "російський уряд оперативно реагує на прохання російських виробників встановити чергові бар'єри для української продукції".

Запасні ніші


Найбільш привабливими для експорту, на думку керівників Одещини, є ринки Польщі, Чехії та навіть Швеції. Польща не має власного виноробства, але демонструє зростання популярності вина. Чехія забезпечує себе "напоєм богів" менш ніж наполовину і особливо гостро потребує червоних вин.
Одеські винороби вже неодноразово презентували свою продукцію на Міжнародній виставці "Дні європейського вина" у м. Яшло, що у Підкарпатському воєводстві Польщі. Є наміри відкрити тут фірмовий магазин із продажу одеських вин.


Щодо Швеції - то тут аргументом для винної експансії може стати хіба відсутність власного виноробства у цій північній країні. Високе ввізне мито та низька популярність вина у цих краях не дають змоги розраховувати більш ніж на 3% на цьому консервативному ринку.


Тим часом на ринках Євросоюзу світ клином не зійшовся. Генсекретар Асамблеї європейських виноробних регіонів француз Жан Поль Анжер під час участі в одному з одеських винних форумів запросив колег з Одещини до спільного освоєння нових ринків - "йдеться про Нову Зеландію, Австралію та південь Африки". Втім, аби мати бодай якийсь продаж і в найрозвиненіших країнах Євросоюзу - із традиційними винними регіонами включно - Україна має вагомі і підстави, і передумови.

Претензії на вищу лігу


Жан Поль Анжер каже, що західні винороби не мають жодних підстав з погордою дивитися на Східну Європу - адже вперше вино з'явилося саме тут, а вже потім через Месопотамію, Давню Грецію та латинські країни прийшло на Захід. За словами ж Івана Плачкова, ще на межі XІX та XX сторіч "Одеський регіон виробляв вина, що за своєю якістю були на одному рівні з італійськими і зазвичай постачалися до європейських країн".


Втім, історичні заслуги - це не єдине, чим можуть похвалитися наші винороби.


- Наші вина успішно продають у Лондоні, - наголошує Сергій Ченуша. - Шампанське марок "Новий Світ", "Массандра" та "Артемівське" мають попит у Німеччині та інших країнах.


"Ви таке вино у себе в Шампані не зробите", - запевняє своїх французьких гостей Віктор Загоруйко, заступник директора з наукової роботи Національного інституту винограду і вина "Магарач" (АР Крим). Річ у тім, що тутешній "Совіньйон", вироблений із винограду, вирощеного на березі моря, містить в одному літрі до мільйона мікрограмів біологічно активного йоду у біозасвоюваному стані. Інакше кажучи, споживач цього вина може не боятися йододефіциту і бути спокійним за свою щитоподібну залозу.


Попри всі вигоди українського вина, шлях до європейського ринку трояндами не встелений. "Ринок Євросоюзу захищений жорсткими стандартами, і за ними наша продукція не конкурентна, - завважує С. Ченуша. - Україна ж зі вступом у СОТ запровадила нульові ставки на ввезення винної продукції".
Втім, фахівці таке становище не вважають фатальним. Іван Плачков переконаний, що Україна "вже зробила перші кроки, аби підняти рівень свого вина до євростандартів".

Поважаймо своє і нас поважатимуть


Сергій Ченуша вважає, що свідченням якісного піднесення нашого продукту можуть бути і результати проведеного нещодавно 11-го міжнародного професійного дегустаційного конкурсу "Одеська затока". Українське вино було на дуже високому рівні, і жоден зразок не був знятий із дегустації, як це раніше траплялося. Ще буквально три роки тому ми не мали такої кількості регламентуючої документації, адаптованої до євростандартів. Сьогодні підприємства працюють уже згідно з цими вимогами і демонструють результат на голову вищий, ніж раніше. Вже зараз ми маємо зразки навіть вищої якості, ніж європейська продукція.


Звісна річ, зазіхати на серйозні відсотки на винних ринках Франції чи Італії було б дуже нерозважливо. Але здатність представити тут бодай одиничні шедеври - означає створити гарну репутацію для українського виноробства в усьому світі. Тим частіше кажуть про запровадження так званого стандарту КНП - вина Контрольованих Найменувань за Походженням. Цей стандарт, розроблений у Франції, є надзвичайно жорстким - він, зокрема, передбачає стабільно високу якість вина, виробленого в певному регіоні, протягом щонайменше 10 років. КНП - це складно, але почесно. "Сертифікація за назвою і регіоном походження - дуже важливий чинник на ринку ЄС, - наголошує генсек Асамблеї європейських виноробних регіонів Жан Поль Анжер. - І є одним із головних пріоритетів держави, бо виховує повагу до національного вина і його виробників".

 

(Опубліковано Урядовий кур"єр, 25 травня 2011 р.)