В. Пятницький: "Якщо ми вступаємо в Митний союз, то нам треба припиняти переговори з Євросоюзом"

Piatnickiy_2(Языком оригинала)

 

У Брюсселі триває черговий раунд переговорів щодо укладення угоди про вільну торгівлю між Україною та Євросоюзом. Експерти сподіваються, що роботу над угодою їм вдасться завершити вже у другій половині цього року.

 

Напередодні "Урядовий Кур"єр" зустрівся із членом української делегації на переговорах з ЄС, заступником міністра економічного розвитку та торгівлі Валерієм ПЯТНИЦЬКИМ.

 

Український пармезан


- Валерію Тезійовичу, про що говоритимуть експерти у ході нинішнього раунду?
- Порушуватимуться деякі питання, переговори за якими близькі до завершення. Це, зокрема, юридичні норми, які шліфуються у тій або тій сфері, наприклад, фітосанітарні заходи. Тут ми настільки наблизилися до євростандартів, що, гадаю, вже поставимо крапку. Це питання захисту інтелектуальної власності, географічні зазначення.


- Останній пункт доволі чутливий для наших товаровиробників. У Брюсселі ставляться до цього з розумінням?
- По-перше, продукції, назви якої підлягають зміні, не так вже й багато. Переважно це вино-горілчані вироби, серед яких найвідоміші: коньяк, шампанське, портвейн, херес. А серед молочної продукції кілька сортів сиру. Наприклад, відомий італійський сир пармиджано реджано. Ми домовилися з європейцями, що зможемо випускати такий сир під назвою "пармезан", аби лише на етикетці не згадувалася його повна назва. З приводу цього ми спеціально спілкувалися з італійськими колегами у Римі. Вони не заперечують, якщо сир називатиметься, наприклад. "пармезан білоцерківський". З шампанським дещо складніше. Зрозуміло, це дуже турбує наших французьких колег і для нас може бути нелегким завданням. Адже саме з цими напоями, ще з радянських часів, у нашого населення пов'язані стійкі асоціації і стереотипи. "Советское шампанское" має бути на новорічному столі, а коньяк вважався традиційним напоєм радянської інтелігенції.

 

Нам залишать "Кагор"


- Справді, менталітет міняється доволі повільно...
- Давайте навіть не братимемо до уваги менталітет. Зрештою, якщо прибутки нашої інтелігенції дозволятимуть, то вона спокійно перейде на справжній французький коньяк. Повернімося до прагматичних законів ринку, зокрема реклами. Якщо запитаєте у нашого споживача, що ви п'єте: бренді чи коньяк, ігристе вино чи шампанське, то нескладно передбачити, якою буде відповідь. Тому нашим європейським колегам ми висунули умову формування і прийняття так званого компенсаційного пакета, який передбачає певний перехідний період, термін якого - елемент переговорів. Адже навіть якщо наші виробники поступово відмовляються від напису на продукції, наприклад, слова "шампанське", то, звичайно, змінити назву на етикетці буде найпростішим. Але треба ще провести й відповідну інформаційну кампанію (хоча, зауважте, форма та вигляд пляшки залишаться такими самими). Ще однією умовою компенсаційного пакета буде допомога з боку ЄС, можливо, навіть конкретним заводам у ребрендингу, у започаткуванні виробництва нових видів продукції. Завдяки цьому наші підприємства отримають сучасні ноу-хау і можливості виходу на ринки тих країн, які вже приєдналися до положення про захист географічних зазначень. Але нам вдалося домовитися, що певний сорт вина, назва якого підлягала заміні, все ж буде вилучений з цього списку.


- Що ж це за вино?
- Сподіваюся, що це стосуватиметься "Кагору". Ми переконали європейських колег, що цей вид вина у нас асоціюється не стільки з комерцією, скільки з духовною сферою. Тож тут розуміння з боку Євросоюзу є. Як бачите, кожна сторона готова шукати компроміс.

 

Прислухатися до європейських столиць


- Якось ви сказали, що робота експертів, які працюють над угодою про вільну торгівлю з ЄС, від раунду до раунду не припиняється, і ви з європейськими колегами спілкуєтеся постійно...
- Ось напередодні нинішнього офіційного раунду переговорів ми невеликою групою моїх колег здійснили низку поїздок до Брюсселя та кількох столиць країн-членів ЄС. Там ми зустрічалися не лише з урядовцями, а й з представниками бізнесу. Адже ми поступово наближаємося до періоду, коли у наших переговорах треба вже ставити крапку. І на цьому етапі інколи виникають питання, які тією чи тією мірою турбують окремі європейські країни. Тому ми вирішили, що нам ліпше зараз відкрито поспілкуватися, почути їхні думки. Побували у Берліні, Парижі, Варшаві та Римі. Це не був якийсь спеціальний вибір. Ми продовжуватимемо подібний діалог і з іншими державами ЄС. Ще один важливий рівень нашого спілкування - з бізнесом ЄСівських країн. Адже якщо ті сигнали, які йдуть від представників бізнесу до європейських столиць, урядів країн, а потім до Брюсселю, негативні, то, очевидно, це не може позитивно впливати на текст угоди, над яким ми працюємо. З іншого боку, якщо ми сприяємо розв'язанню проблем, які є у бізнесу, то отримуємо в особі європейських підприємців якщо не своїх лобістів, то принаймні доброзичливих друзів.


- Якщо говорити про наших друзів у ЄС, котрі допомагають нам відстоювати наші інтереси, які країни ви назвали б ?
- Традиційно друзями є наші сусіди, зокрема Польща. Також країни Балтії, Скандинавії, які за своїм підходом до торгівлі набагато ліберальніші, ніж деякі інші країни, котрі, навпаки, дуже ревно ставляться до найменших можливостей відкрити свій ринок, особливо якщо це стосується аграрної продукції або доступу на ринок послуг.

 

Погана квота - фіксована квота


- Чи вдалося вам під час візитів до Німеччини та Франції поговорити про квоти на сільськогосподарську продукцію, адже саме ці дві країни наполягають на встановленні доволі жорстких квот для України?
- Розумієте, без зміни бізнес-середовища всередині країни квоти, точніше їх обсяг, мало що означатимуть. Бо врешті-решт можна отримати чудову квоту, але виробляти ту або ту продукцію не буде вигідно. Наприклад, умовно, ви можете отримати квоту на яловичину у сто тисяч тонн, а виробляєте її стільки, що у ліпшому випадку забезпечуєте її внутрішнє споживання. То що ви отримаєте від квоти на сто тисяч, не змінивши умов ведення бізнесу у цьому конкретному секторі сільського господарства? Треба передусім зробити так, щоб ваша продукція відповідала європейським санітарно-ветеринарним нормам, а саме підприємство було готове до аудиту. Ми ж не можемо запросити провести аудит до окремого селянського господарства, яке утримує три корови. Це ж не бізнес. Серйозний бізнес - це великі товарні господарства, і вони повинні розвиватися в Україні і виробляти не меншу, а більшу частку продукції, тільки тоді можна забезпечити належним чином увесь цей ланцюжок: народження теляти - контроль за його здоров'ям - належний раціон - отримання продукції.

- То все-таки вдалося переконати Париж і Берлін збільшити обсяги квот за вигідними для нас пунктами?
- Коли ми говоримо з європейцями про обсяги тарифних квот на окремі види сільськогосподарської продукції, то закладаємо у них і певну перспективу, що є позитивним сигналом для бізнесу. Погано, якщо квота фіксована, тому ми намагаємося закладати механізм її збільшення у перспективі десь на 5-10 років. І остаточний текст угоди про зону вільної торгівлі обов'язково міститиме положення про перегляд квот. У будь-який момент ми можемо сісти за стіл переговорів. Якщо для цього будуть підстави і всі умови, які треба, ми змінимо законодавство, служба за контролем якості працюватиме за єдиними стандартами - йде продукція на внутрішній чи на зовнішній ринок. Тобто всі можливості, які були нам надані у рамках квоти, ми використаємо. Тоді квоти переглядатимуться, збільшуватимуться, можливо, у майбутньому ми взагалі відмовимося від якихось обмежень. Тож це відкриває перспективи виходу української продукції на європейський ринок, а з іншого боку, ми, підвищивши свої параметри якості, можемо виходити і на величезний ринок третіх країн. Адже якщо ми завоюємо ринок ЄС, то перешкод для виходу на ринок інших країн у нас буде зовсім мало.

 

Взаємовиключні союзи

- Говорячи про треті країни, якою є ваша оцінка можливостей приєднання України до Митного союзу Росії, Білорусі та Казахстану?
- Членство України в Митному союзі виключає можливість укладення окремої угоди про вільну торгівлю з будь-якою третьою країною. Річ у тім, що Митний союз може укладати угоди з іншою стороною, але окремий його член самостійних угод укладати не може. Тож якщо ми вступаємо в Митний союз, то нам треба припиняти переговори з Євросоюзом.

- А як же Закон України про засади зовнішньої та внутрішньої політики, в якому євроінтеграція названа пріоритетом?
- Я ж веду мову лише про теорію. Проте ми можемо укласти окрему угоду про вільну торгівлю з Митним союзом. У цьому випадку ніяких конфліктів не буде. Адже Євросоюз - це теж своєрідний митний союз за своєю природою (давайте припустимо, що Митний союз цих трьох країн - повноцінна організація, хоча за рівнем свого становлення вони з ЄС знаходяться на різних стадіях). Мати угоду з одними і мати угоду з іншими в теорії не створює ніяких проблем.

- Проте російський Прем'єр Володимир Путін недвозначно натякнув, що у разі укладення угоди про ЗВТ з Євросоюзом в України можуть виникнути проблеми з реалізацією її товарів у Росії, і навіть пообіцяв створити задля цього додаткові кордони...
- Тут є певне непорозуміння. По-перше, на сьогодні митний кордон між Україною, Росією, Білоруссю і Казахстаном вже існує. По-друге, якщо Росія декларує сьогодні своє бажання якнайшвидше приєднатися до СОТ, то це означає, що вона готова виконувати всі норми цієї організації. Тож навіть якщо вона робитиме спроби вводити якісь обмеження, то повинна це робити тільки в рамках СОТ. Якщо СОТ дає для цього підстави, тоді нам не буде до чого прискіпатися. Але ж між Україною та Росією ще є й угода про вільну торгівлю (була підписана у червні 1993 року, вступила в дію у січні 1994 року. - Aвт.). І якщо між країнами, які підписали такий документ, вводяться якісь додаткові обмеження, це є своєрідним нонсенсом.

 

ДOСЬЄ. Валерій ПЯТНИЦЬКИЙ. Народився 1962 року на Київщині. У 1985 році закінчив КДУ ім. Т. Шевченка, економіст-математик. Займався науковою діяльністю в КДУ на кафедрі економічної кібернетики; здобув звання кандидата економічних наук. З 1996 року перейшов на роботу до Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі. У 2003 році його призначають Держсекретарем з питань європейської інтеграції Мінекономіки, заступником голови Спільної комісії з інтеграції України до СОТ. З 2005 року - заступник міністра економіки. З 2007 року входить до складу української делегації, котра веде переговори з Євросоюзом. У 2010 році очолював нашу делегацію на переговорах щодо створення ЗВТ між Україною та ЄС. Володіє англійською.

(Опубліковано: "Урядовий кур'єр" 5 квітня 2011 р.)